Про себе

Шуманська Ольга Степанівна- учитель початкових класів НВК "ЗНЗ-ДНЗ I-II ст." с.Лани Перемишлянського району Львівської області.

Категорія - учитель вищої категорії

Звання-старший учитель

Cтаж-28 років

Закінчила:

- Самбірське педагогічне училище за спеціальністю "Учитель початкових класів та піонервожата"

-Дрогобицький державний педагогічний інститут ім. І. Франка за спеціальністю "Учитель початкових класів

Моє педагогічне кредо:

Багато чого я навчився у своїх наставників,ще більше у своїх товаришів, та найбільше у своїх  учнів

Мій  девіз:

Вік живи, вік учись

ПРОБЛЕМА НАД ЯКОЮ ПРАЦЮЮ

КОМУНІКАТИВНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ РОЗВИТКУЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
ОПИС ДОСВІДУ РОБОТИ

Мовленнєвий розвиток – це не тільки багатий лексикон, а і правильна звуковимова, граматична правильність мовлення . Сьогодні дедалі більше утверджується в діяльності початкових класів ідея практичної спрямованості курсу української мови. Мовленнєвий розвиток учня дуже важлива умова його успішного навчання. Забезпечити мовленнєвий розвиток молодших школярів – це означає навчити їх грамотно висловлюватись в усній і письмовій формах мовлення, дотримуючись фонетичних, орфоепічних , граматичних

( морфологічних , синтаксичних ) , орфографічних , стилістичних норм української мови. Тому , працюючи над проблемою « Комунікативно – діяльнісний підхід до проведення уроків розвитку зв’язного мовлення »,я визначила, що обрана для вивчення  тема є складовою частиною загальної проблеми , пов’язаної з вивченням теоретичних відомостей з мови і формування практичних мовленнєвих умінь у молодших школярів .

Тому об’єктом дослідження виступає процес розвитку комунікативних умінь на уроках рідної мови. Предметом дослідження є способи формування комунікативних умінь молодших школярів . Мета полягає у тому , щоб розробити систему завдань , спрямовану на формування мовленнєвих умінь і навичок учнів молодших школярів .

Отже , вирішальну роль у формуванні комунікативних умінь виконують такі чинники як :

створення відповідного мовного середовища для реалізації цього аспекту навчання ;

послідовне оволодіннями уміннями і навичками ;

використання продуманої системи  навчально- тренувальних вправ .

Не менш важливе значення має положення про необхідність усвідомлення учнями усіх видів мовленнєвої діяльності :

говоріння , слухання , читання , письмо.

Робота з розвитку зв’язного мовлення повинна спиратися на єдність на єдність усної і писемної форм . Говоріння як вид мовленнєвої діяльності функціонує у двох видах – діалогічної та діалогічної . Процес навчання говоріння в 1-4 класах слід будувати від діалогу до монологу . На уроках української мови в початкових класах структурною схемою діалогу є сполучення двох реплік : запитання і відповіді . Для того , щоб навчити учнів будувати діалог використовую один з  таких прийомів : вивішую  на дошці картину , яка відповідає предмету розмови . Всі учні розглядають її . Після чого картину знімаю, а в учнів запитую про предмети на цій картині : скільки? якого кольору ?

Після виконання завдання учням знову показую картину і вправу виконую повторно . Наголошую на тому , кожен з партнерів діалогу висловлює своє ставлення до предмета розмови , до позиції другого партнера .

Вправи для навчання діалогічного мовлення, які я пропоную для діалогічного мовлення :

1.     Визначити предмет майбутньої розмови . Предмет розмови має бути оцінений під кутом зору розвивальних та виховних можливостей.

2.     Визначити соціальні ролі для учнів і сформулювати комунікативні завдання .

3.     Скласти текст передбачуваного діалогу .

4.     З”ясувати,  чи всі учні спроможні побудувати логічні висловлювання на основі предмета і комунікативного завдання .

5.     Виходячи з цього учитель пропонує учням мовну або мовленнєву підтримку.

6.     Продумати послідовність виконання завдань двома учнями , виявити місця можливих помилок і сформулювати для учнів відповідні застереження .

Особливу увагу приділяю реченню , як найменшій мінімальній одиниці , що виконує функцію формування і вираження думки в усному та писемному мовленні . Завдання шкільного навчання – формувати в учнів будувати речення відповідно до законів синтаксису літературної норми. Реалізація цих завдань здійснюється через систему таких  вправ:

Вправи за зразком :

1.     Читання зразків речень з метою відпрацювання інтонації, виразності, з’ясування значення , а в деяких – запам’ятовування речень.

2.     Побудова речень за запитаннями учителя .( Наприклад. Кого діти зустріли на уроці ? Речення – відповідь. Діти зустріли на дорозі вчительку. )

3.     Складання речень аналогічно до даних , але на іншу тему.( Наприклад .

Розтанув сніг і побігли струмки .- Насунули хмари і полив дощ.)

Конструктивні вправи :

1.     Побудова речень із окремих слів .

2.     Поділ тексту , надрукованого без крапок , на речення .

3.     Поєднання 2-3 простих речень .

4.     Поступове розширення речень за допомогою питань .

5.     Висловлення однієї думки різними реченнями .

6.     Складання речень за схемою.

7.     Редагування речень.

Види творчих вправ :

1.     Побудова речень за опорними словами.

2.     Складання речень за поданим зворотом.

3.     Складання речень за сюжетним малюнком .

4.     Побудова речень на задану тему.

5.     Довільне складання речень.

Мета цих вправ – активізувати словник школяра , накопичити заготовки і деталі для майбутнього зв’язного мовлення .

Словникова робота повинна поєднуватися з формуванням у школярів умінь пов”язувати слова у словосполучення .

Зразки вправ зі словосполученнями:

1.     Виділення словосполучення із речення .

( У небі співали дзвінкоголосі жайворонки .

Які жайворонки ? – дзвінкоголосі жайворонки – словосполучення .

Співали де ?- співали у небі _ словосполучення )

2.     Пояснення значення окремих словосполучень .( Допитливі учні – це учні , які хочуть більше знати , усім цікавитися .

3.     Пояснення значень стійких словосполучень , фразеологізмів , образних висловів .( День у грудні , як заячий хвіст. Заячий хвіст – дуже короткий.

4.     Побудова словосполучень з новими словами. ( Багряний колір , багряне листя , багряний одяг).

Робота та над словосполученнями сприяє збагаченню словникового запасу , творчій уяві . Ці вправи допомагають при складанні скоромовок , загадок .

Роботу  над загадкою проводжу так :

Уважно розгляньте предмет про який будемо складати загадку . Опишіть його за планом :

-         форма , розмір;

-         колір ;

-         смак;

-         запах ;

-         дотик;

-         які звуки утворює;

-         з якого матеріалу ;

-         що цікавого про нього знаєте.

Пригадайте явище , про яке будемо складати загадку :

-що це за явище ?

- коли воно відбувається ?

- які відчуття викликає ?

( або про тварину чи рослину )

-         розмір, форма ;

-         колір, смак , запах;

-         дотик;

-         які звуки видає ;

-         де живе ,що їсть ;

-         чим вкрите тіло ;

-         корисність , шкідливість.

Зробіть висновок про суттєві особливості предмета, за висновком складіть загадку ( Опис : невеликий , кислий, жовтий, пахучий, пахучий, з ним готують чай , лікують застуду.

Висновок: жовтий , дуже кислий , кидають у чай, і лікують застуду.

Загадка : що це таке , дуже кисле , дуже жовте . З ним п”ють чай.)

Активізація словника – це використання нових слів , висловів у власному мовленні . Роботу на уроках читання слід починати з розвитку зв’язного мовлення. Потрібно вчити учнів ставити питання . Робота над запитаннями допоможе потім під час вивчення логічного наголосу.

 Наприклад. Сергій несе зайчика. Поставте запитання так, щоб відповідь була Сергій. ( Хто несе зайчика?). Поставте запитання так , що відповіддю було слово несе ( Що робить Сергій із зайчиком? ). Поставте запитання так , щоб відповіддю було слово зайчик ( Кого несе Сергій ?).

Різноманітні запитання потребують різноманітних відповідей , розширюють словниковий запас. Словникова складається з чотирьох напрямків:

1.     збагачення словника словами, що раніше було невідомі;

2.     уточнення словника, тобто  поглиблення розуміння вже відомих слів;

3.     активізація словника;

4.     вилучення не літературних слів.

Ось яким способом проводжу роботу над значенням нового слова:

1.     показ предмета чи дії;

2.     добір синонімів та антонімів ;

3.     розгорнутий опис;

4.     введення у речення;

5.     утворення словосполучення.

Повноцінному засвоєнню значення слова сприяє використання його учнями  у власному мовленні . Оскільки усне мовлення школярів переважає над писемним у процесі розвитку писемної форми комунікації дітей , важливу роль відводводжу  усуненню впливів усної форми спілкування: лексичного та синтаксичного монотону , порушенню порядку слів у реченнях зв’язного тексту. Важливою роботою вважаю зацікавлення дітей самим попробувати скласти оповідання , власну казку , творчий переказ. Такими завданнями переповнені друковані зошити для розвитку зв’язного мовлення. На допомогу дітям для виконання таких завдань приходить пам”ятка :

Як складати текст?

1.     Перечитай оповідання , виділивши для себе його частини .

2.     Поділи оповідання на частини , позначивши початок і кінець кожної крапкою.

3.     Придумай назву для цієї частини тексту і запиши у зошит .

4.     Працюй так само як під час читання наступних частин тексту.

5.     Перевір себе : прочитай текст. Переглянь оповідання , переконайся в тому , що план відображає головне , що не пропущено головних подій. Чи можна за пунктами плану відтворити весь текст.

Робота вчителя над забезпеченням зазначених умов успішного створення молодшими школярами зв’язних висловлень повинна здійснюватися систематично на усіх уроках української мови . Описані вправи мають на меті допомогти учням при написанні переказів і творів.

Виходячи зі всього сказаного , реалізовую розвиток комунікативних навичок через систему методів і прийомів , зумовлених психологічними засадами формування й розвитку усного та писемного мовлення молодших школярів.